VT Farm - шаблон joomla Форекс
Юлія

Юлія

Адрес сайта:

зняття розмірних ознак

 

Штани (українське вбрання) — Вікіпедія

 
 
 

Штани (українське вбрання)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Українське національне вбрання
Штани (українське вбрання)
Українці02.jpg
Жіночий стрій
Чоловічий стрій
Історія
Географія
 
Категорія КатегоріяPortal ПорталCommons page Ілюстрації

Чоловічі штани поділялися на два типи, так само як і сорочки. Одні штани були широкі до очкура, а інші вузькі до пояска. Штани до очкура носили до вишитої сорочки з комірцем-стійкою, а вузькі штани до пояска носили до невишитої сорочки з виложистим коміром та зі зборами навколо комірця, а також до сорочок, які носили поверх штанів. Штани до очкура, збиралися на довгий ремінь з пряжкою і утворювали біля пояса численні збори. Защіпнувши очкур на пряжку, його обводили кругом ще раз і защіпали так, щоб він трохи висів з правої сторони. До очкура на припоні вішали складний ніж, запхавши його в кишеню. Припон — довгий тонкий ремінь, оздоблений мідними пластинками та кільцями. Очкур також був оздоблений мідними пластинками, ґудзиками і т. і. Штани, з купленої тканини, називали крамні, найулюбленіші були з синьої китайки. Найширші штани носили по обидві сторони Дніпра, а найвужчі на Поліссі.

Штани до паска відрізнялися не багато від штанів до очкура, але вони були вужчі та в поясі защіпалися на один — два ґудзики.

Штани до очкура поширені також в Сербії, Чорногорії. Козацькі штани мали чотирикутні вставки, які з'єднували дві штанини, подібні штани носили кавказькі народи, а також болгари, серби. Широкі штани на Полтавщині та на Поділлі, з'єднувалися трикутними вставками (клинами). Такий самий крій мали і штани Полісся, але вони були значно вужчі.

Штани в Україні шили найчастіше з грубого полотна, яке мало вибійку — тоненькі поздовжні смужки орнаменту синьої або чорної барви. Заможніші шили штани з китайки або з сірого черкасину. За козацьких часів штани шилися з тонкого сукна або з шовкового оксамиту. Гуцульські штани з сукна були червоної, рідше синьої барви.

Літом носили штани з грубого полотна, а зимою поверх таких штанів одягали суконні.

 

Крій українських шaроварів[ред. | ред. код]

Є три способи крою українських шароварів

1. Беруть два клаптики широкої матерії, відмірюють потрібну довжину. Клаптики складають кожен по довжині вдвоє. Якщо матерія не дуже широка, то такі два клаптики кладуть під кутом так, щоб вони сходилися в верхній точці. А в кут, який при цьому утворився, вкладають чотирикутник матерії (клин). Цей клин-чотирикутник повинен доходити до чобіт, якщо міряти від пояса.

2. Якщо матерія досить широка, то два клаптики матерії перегинають так само, як і в першому варіанті по довжині і вгорі, від стану загинають два трикутники. Такі трикутники можуть бути вужчі або ширші, в залежності від ширини матерії. Вирізані і зшиті трикутники повинні становити чотирикутник, який вшивається між ногавицями, як і в першому варіанті.

3. Два клаптики матерії, перегинають по довжині, але на відміну від двох попередніх варіантів, їх кладуть не під кутом, а паралельно один до одного і посередині між ногавицями, вшивають довгий прямокутник.

4. Як варіант до цього типу (3). Якщо матерія дуже широка, то тоді клин не вшивається окремо, а вирізується, і тоді такі шаровари зшиваються лише по боках. Зверху в шароварах закладали рубець, в який протягали очкур. Його зав'язували спереду і на ньому трималися шаровари.

Крій шароварів 3 і 4 (по прямій нитці) є старішого походження, але шаровари 1 і 2 типу крою краще лежать, тому що утворюють в стані менше зборів. шаровари шилися з тонкої вовняної матерії або з неблискучого шовку. Шаровари мають бути повних кольорів: сині, червоні , зелені.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Вовк, Хведір. Студії з української етнографії та антропології / проф. Хведір Вовк. — Прага : Укр. громад. вид. фонд, [1916?] (Друк. «Легіографія»). — 354, [2] с. : іл., [23] арк. іл.
  • Антонович К. Український одяг. Історичні замітки: Одяг козацької доби
 
 

Лабораторно - практичні роботи

Виконайте лабораторно практичні роботи 

( натисніть на іконку із завданням )

depositphotos 76704687 stock illustration car lead accumulator icon  

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1.

Тема: Визначення технічних характеристик і перевірка технічного стану акумуляторних батарей.

Screenshot 3

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №2

Тема: Вивчення будови та роботи генераторних установок та перевірка технічного стану їх вузлів.

1.8 Основні несправності генераторних установок.

Несапрвності гинератора

(натисніть на посилання переглянте відео)

 

Причина несправності

Метод усунення

Стрілка вольтметра знаходиться в червоній зоні на початку шкали

1. Прослизання паса приводу генератора

1. Відрегулюйте натяг пасу

2. Обрив у ланцюзі живлення обмотки збудження

2. Відновите з'єднання

3. Обрив у ланцюзі подачі напруги від виходу "30" до штекера "15" генератора

3. Відновіть з'єднання, перевірте запобіжник "10"

4. Ушкоджено регулятор напруги генератора

4. Замінити регулятор

5. Замикання між гвинтом кріплення щіткотримача і шиною щітки, що приєднується до виходу "В" регулятора

5.Усуньте замикання або замініть пластмасову основу щіткотримача

6. Знос або зависання щіток генератора, окислювання контактних кілець

6. Замініть щіткотримач із щітками, протріть кільця серветкою, змоченої в бензині

7. Обрив або коротке замикання на масу обмотки збудження генератора

7. Замінити ротор

8. Коротке замикання або обрив в одному чи декількох діодах випрямного блоку

8. Замінити випрямний блок генератора

9. Обрив або межвитковое замикання в обмотці статора

9. Замінити статор

10. Обрив або коротке замикання в додаткових діодах випрямного блоку

10. Замінити ушкоджені діоди або випрямний блок

Контрольна лампа не горить. Стрілка вольтметра знаходиться в червоній зоні на початку шкали

1. Перегоріла контрольна лампа

1. Замінити лампу

2. Обрив у ланцюзі між виходом "30" і штекером "61" генератора

2. Відновити з'єднання, перевірте запобіжник "10"

3. Немає контакту між виходом "В" і "Ш" регулятора напруги і виходом щіток

(y генераторів випуску до 1996 р)

3. Зачистите виходи "В" і "Ш" регулятора напруги і висновки щіток, підігніть висновки регулятора

4. Відєднався провід від виходу "В" щіткотримача

4. Приєднати провід

Стрілка вольтметра знаходиться в червоній зоні наприкінці шкали

1. Ушкоджено регулятор напруги (коротке замикання між виходом "Ш" і масою)

1. Замінити регулятор напруги

2. Замикання між гвинтом кріплення щіткотримача і шиною щітки, що приєднується до виходу "Ш" регулятора

2. Усуньте замикання або замініть пластмасову основу щіткотримача

Підвищена гучність генератора

1. Послаблена гайка шківа генератора

1. Підтягнути гайку

2. Ушкоджено підшипники генератора

2. Замінити підшипники

3. Міжвиткове замикання обмотки статора (виття генератора)

3. Замінити статор

4. Скрип щіток

4. Протріть щітки і контактні кільця бавовняною серветкою, змоченою в бензині

1.7 Експлуатація генераторних установок

Генератор і реле-регулятор

Відмовами і несправностями генератора є: обрив або коротке замикання в обмотці статора генератора або в обмотці збудження, порушення контакту щіток з кільцями і іскріння щіток, знос підшипників генератора, поломка або ослаблення пружини щіткотримачів, пробою діодів у випрямлячі, ослаблення натягу (надмірний натяг) приводного ременя. Несправності генератора виявляються за показаннями амперметра або сигнальної лампи. Амперметр при несправному генераторі буде показувати розряд, а сигнальна лампа буде горіти при працюючому двигуні. Порушення контакту щіток з кільцями виникає від забруднення, обгорання або їх зносу, викришування або зносу щіток, а також ослаблення або поломки натискних пружин щіток. Забруднені кільця слід протерти чистою ганчіркою, обігравши кільця прочистити скляним папером, зношену щітку замінити новою і притерти її по кільцю. Технічне обслуговування генератора виконують у разі виявлення несправностей, зазначених нижче (якщо є й інші несправності, генератор підлягає ремонту). Основні несправності: забруднення або замаслення контактних кілець; спрацювання й зависання щіток; обрив або коротке замикання в обмотках збудження й статора; окислення та обгорання контактів регулятора; неправильний зазор між ними. Справність генератора й регулятора напруги можна перевірити за допомогою вольтметра, відімкненого до затискачів „+” і „-” (маса) генератора, коли працює двигун. Якщо покази вольтметра будуть у межах 14...15 В, то генератор, регулятор напруги й коло зарядження акумуляторної батареї справні. - перевірити й у разі потреби відрегулювати натяг паса привода вентилятора й генератора; - перевірити кріплення генератора до двигуна, проводів; - на затискачах генератора й регулятора напруги; - очистити від забруднень та пилу генератор і регулятор; - за допомогою шинного насоса видалити (продути) пил з середини генератора; - підтягнути гайки кріплення шківа та стяжні гвинти кришок генератора. Через 60 тис. км пробігу автомобіля: - перевірити стан щіток; - зачистити контактні кільця. Несправний генератор замінюють або ремонтують в умовах електроцеху, що обмежує напругу реле-регулятора регулюють натягом пружини якірця, а за відсутності такої можливості реле-регулятор також замінюють. Бесконтактні транзисторні релерегулятори регулюють тільки в умовах електроцеху. 

1.4 Принцип дії безконтактних індукторних генераторів змінного струму

 

Screenshot 1

 

Схему трифазного безкон­тактного генератора з нерухомою обмоткою збудження наведено на рис. 4.2.2. Змінна ЕРС утворюється в обмотках статора 8 за перетинання їх витків шестипроменевим ротором 5, який намагні­чується обмоткою збудження 1. Промені ротора обертаються побли­зу обмотки збудження, яка встановлена нерухомо на втулку 2, зак­ріплену в накривці 4 генератора, і живиться від акумуляторної бата­реї через клеми Ш і М.

image008

Рис. 4.2.2. Схема генератора з рухомою обмоткою збудження:

а–принципова схема; б –електрична схема; в –ротор;1– обмотка котушок статора; 2 – статор; 3 –полюси ротора; 4 – обмотка збудження; 5 –щітки; 6–контактні кільця

Статор складають з пластин електротехнічної сталі і в його пази вкладають 18 фазових обмоток (генератор Г250 автомобілів типу ГАЗ і ЗІЛ), які розподіляють на три фази і з’єднують між собою за схе­мою “зірка”. Один кінець усіх фаз з’єднують між собою і виводять окремим (нульовим) проводом на клемну коробку генератора або ізолюють у самому генераторі, другий кінець проводу кожної фази приєднують до блока випрямлячів. Статор і фазові обмотки закріп­люють між передньою і задньою накривками, у вальницях яких обертається ротор. Автомобільні генератори змінного струму залежно від потужності випускають з 18, 36 і 72 котушками, які утворюють три фази. Фази на генераторах більшої потужності можна з’єднувати трикутником або подвійною зіркою, що дає змогу зменшити товщину дроту і вартість виготовлення. Ротор – це вал, на який напресовані два магнітопроводи з дзьобоподібними наконечниками та втулкою з обмоткою збудження, що утворюють 12-полюсний магніт. Обмотка збудження 4 через клеми III і М, контактні мідно-графітові щітки 5 і кільця 6 живиться по­стійним струмом від акумуляторної батареї. Ротор урухомлюється від колінчастого вала через шків клинопасовим передавачем. Для охолодження генератора на валу ротора разом зі шківом встанов­люють крильчатку вентилятора. Якщо контакти вимикача запалювання замкнуті, струм від аку­муляторної батареї надходить в обмотку збудження ротора і нама­гнічує його. При цьому сусідні полюсні наконечники ротора нама­гнічуються різнойменними полюсами. Під час обертання ротора повз кожний виступ статора почергово проходить північний і півден­ний полюси електромагніта. Нерухомі фазові обмотки перетинаються змінним магнітним потоком як за величиною, так і за напрямком, і у витках обмоток індукується змінна електрорушійна силаЗмінний струм генератора перетворюється на постійний випрям­лячем, складеним за трифазною двопівперіодною схемою на шести силіцієвих (кремнієвих) діодах (вентилях) прямої і зворотної поляр­ності. У діодах прямої полярності корпус – це катод, а анодний провід виведений через ізолятор в електромережу, у діодах зворот­ної полярності – навпаки. Діоди прямої і зворотної полярності не взаємозамінні. З метою запобігання пробою діодів внаслідок їх пере­грівання їх запресовують у шини з інтенсивним тепловідведенням. Генератори змінного струму з рухомою обмоткою збудження вста­новлюють переважно на автомобілях. Вони різняться між собою потужністю, максимально допустимою силою струму самообмежен­ня в обмотках статора, кількісними та якісними характеристиками обмоток збудження й фазових обмоток, розмірами урухомлювальних шківів, кріпленням генератора на двигун тощо.

Подписаться на этот канал RSS